Українська література, 8 клас

18.05. 2020
20.05.2020 (тема розрахована на 2 уроки). 
Тема. Урок літератури рідного краю. Ознайомлення з творчістю письменників-земляків

Споконвіку благодатне сонячне проміння зігрівало й пестило лубенський край. Його земля славиться родючими чорноземами, мальовничими ланшафтами, працьовитими людьми.
Серед цього природою даного і вмілими руками виплеканого багатства живе і творить мудрий, терплячий, працьовитий народ, який є справжнім дорогоцінним скарбом.
Лубенська земля подарувала нам, вигодувала своїм насущим хлібом і виплекала чудових митців, що стали гордістю нашої країни, – Олеся Донченка, Петра Артеменка, Олександра Афанасьєва-Чужбинського, Надію Хоменко, Віктора Безорудька, Петра Лубенського (Афонського), Володимира Малика, Петра Мостового.

Серед сучасних письменників краю – майстер слова Наталя Баклай, Раїса Плотникова, Ольга Хало, Олександр Міщенко, Олександр Печора, Юлія Манойленко, Марина Кононенко та багато інших...
Не міліє джерело мудрості й таланту нашого народу. З цього вічного коріння продовжує живитися могутнє дерево нації, отримує нові творчі імпульси.


Баклай Наталія Михайлівна

24 лютого 1958 р. н.

Цей оксамитовий голос Україна чує давно. Він не гучний, проте розложистий, болісний до щему, до тремтіння кожного нерва.

Микола Костенко

Народилася 24 лютого 1958 року в с. Терни Лубенського району Полтавської області.

У трирічному віці стала лубенкою – батьки збудували хату на околиці райцентру й замешкали в ній назавжди.

Закінчила восьмирічну школу № 4. Повну середню освіту майбутня письменниця здобула у школі № 1 м. Лубни.

Навчалася в Гадяцькому училищі культури імені Івана Петровича Котляревського (бібліотечна справа).

Полтавському державному аграрному коледжу управління і права Полтавської аграрної академії (юридичне відділення).

Працює у відділі реєстрації актів цивільного стану Лубенського міськрайонного управління юстиції.

1976–1986 працювала в Лубенському краєзнавчому музеї.

З 1986 року працювала головним спеціалістом Лубенського міського відділу РАЦС  управління юстиції Полтавської області, понад 20 років. 

Була депутатом Лубенської міської ради.

Мешкає в м. Лубни.

Друкується з 1981року.

Авторка книг:

• «Два береги душі» (1993),

• «Осяяна Тобою» (1996),
• «Коралове намисто» (1997),

• «Триєдиний біль»(1997),
• «Свіча невінчана» (1999),

• «Меди тернові» (2001),

• «Ще не вицвіло літо» (2003),
• «Лубни» (2004),
• «Ожинова купіль» (2005),
• «Батькова криниця»(2008).
• «Отава» (2008),
• «Перекоти-Доля» (2009),
• «Серцевина» (2012),
• «Живиця» (2016),
• «Жінка з віршами» (2018).

Публікації:

• «Література рідного краю» (2000),

• «Калинове гроно» антології полтавських літераторів ХХ століття (2004),

• «Відлуння Василевого Різдва» (2004),

• «Біла альтанка» (2007),

• «Дзвінке перо Посулля» (2008),
• «Вишнева повінь» (2012).

Вірші та проза друкувалися в часописах та журналах:

• «Бахмутський шлях»,
• «Жінка»,
• «Історії кохання»
• «Криниця»,

• «Рідний край»,
• «Холодний Яр», та інші,

У всеукраїнських газетах:

• «Слово Просвіти»,

• «Слово»,
• «Кримська світлиця»,

• «Літературна Україна»,

• «Правозахисник України».

В закордонних ЗМІ, зокрема, в Австралії, Польщі, Канаді, Ізраїлі.

Ім’я поетеси відоме за кордоном. Усе почалося з того, що в Лубнах відкрили літературне об’єднання імені Василя Симоненка, подібне таке діє в Австралії у місті Мельбурн. На той час його очолював письменник і меценат Дмитро Нитченко (родом із міста Зіньків, що на Полтавщині). Відбувся обмін листами. А через деякий час в альманасі «Новий обрій» (1997) поряд із розповіддю про лубенське літоб’єднання з’явилися друком вірші Наталії Баклай. Публікації Дмитра Нитченка в газетах «Церква і життя» та «Нова думка» ознайомили австралійського читача (зокрема українську діаспору) з прозовою творчістю його землячки.

Лауреат премій імені Василя Симоненка, Володимира Малика, Панаса Мирного та загальнонаціонального літературного конкурсу «Українськка мова — мова єднання».

Член Національної спілки письменників України з 1995 року.

Зараз перебуває на творчій роботі.

Домашнє завдання. Підготувати письмово біографію письменника-земляка Полтавщини.

13.05.2020
Тема. Підсумкова контрольна робота (виконати до 14.05.)

Письмовий контрольний твір на одну з тем:

1."Загибель яскравої особистості у суспільній неволі(за повістю В.Дрозда "Білий кінь Шептало")

2."Добро і зло в сучасному світі(за повістю Ю.Винничука "Місце для дракона")

3."Поетизація першого почуття у повісті В. Чемериса "Вітька плюс Галя, або Повість про перше кохання"




06.05.2020
Тема. "Вітька-Галя, або Повість про перше кохання" - гумористична повість про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі: дружбу і перше кохання

Знайомство з книгою:

Аудіокнига "Вітька-Галя.."(для тих,хто не любить читати):

Паспорт повісті:

 Жанр — гумористична повість.

 Тема — пригоди школярів із села Великі Чаплі; гумористична розповідь про справжню дружбу й перше кохання.

 Ідея — поетизація першого почуття, утвердження високих моральних цінностей, таких як відповідальність, уміння дружити, працьовитість, взаємопідтримка, саморозвиток, наполегливість, уміння відповідати за свої вчинки.

 Проблематика — кохання; батьки і діти; культура спілкування; дружба; уміння бачити прекрасне в буденності; необхідність навчання та розвитку творчих здібностей.

 Композиція — 2 частини (І — «Дуель», II — «Голуба куниця»), 26 розділів.

 Сюжет:

• експозиція: розповідь про те, як Вітька Горобець закохався в Галю Козачок;

• зав’язка: хлопець розповідає найкращому другові Федькові про свої почуття до дівчини;

• розвиток дії: події, пов’язані з підкоренням серця Галі (серенада, складання віршів до районної газети, спроба дістати приворотне зілля, допомога по господарству, дуель з Петром Білим, похід до кіно);

• кульмінація: спроба Вітьки за допомогою Котигорошка посватати Галю;

• розв’язка: відмова Соломії Кіндратівни віддати дочку заміж, пропозиція почекати 10 років.

 Персонажі — Вітька Горобець, Галя Козачок, Федько Котигорошко, Петро Білий, Юрко Гречаний, міліціонер Грицько Причепа, Соломія Кіндратівна — матір Галі, дід Свирид, баба Векла, тітка Пріська, баба Хівря, дід Левонтій.

Домашнє завдання. Дочитати повість "Вітька-Галя...". Письмово характеристика образу Вітьки Горобця в зошиті. Завдання виконати до наступного уроку(до 11.05.)



04.05.2020
Валентин Чемерис. Основні відомості про письменника
"Вітька + Галя, або Повість про перше кохання"

Уважно переглядаємо відео до уроку:

Домашнє завдання. стр.208-219 розпочати читати. Стор.220 дати короткі відповіді на запитання номер 4,5,8,9,10

29.04.2020
Алегоричність образів дракона Грицька, Пустельника та князя

Головні герої твору Ю. Винничука — схожий на метелика добрий дракон Грицько, який пише вірші; мудрий пустельник, що навчає його грамоти, та хитрий князь, який прагне смерті чудовиська. 

На мою думку, в образі дракона Юрій Винничук зобразив щиру людину, яка не прагне робити іншим зла. Вона талановита, розумна, мрійлива, наївна та довірлива. 

Князь — утілення підступної, підлої людини, яка заради досягнення своїх цілей здатна йти до кінця, руйнуючи все на своєму шляху, навіть людські долі. 

    Такі особистості уміють увійти в довіру, а потім      зрадити друзів, морально знищивши їх.

 В образі пустельника змальовано досвідчену, розумну людину, яка уміє відрізняти добро від зла, бачити справжню сутність особистості, не зважаючи на зовнішність. Такі люди уміють навчати інших, піклуватися про них, це мудрі наставники, які люблять своїх вихованців та вірять у них.

Власне, в образах дракона та пустельника показані порядні люди, які не чинять зла, а роблять все для того, щоб світ став кращим. 

Нижче розміщені риси з назвами негативних і позитивних якостей особистості. 
Здогадайтеся, які риси належать Грицькові, а які князеві.

Негативні риси характеру

• Злість. Це емоційна риса, яка може виражатися в негативному ставленні будь-якої спрямованості - до себе, людей і навіть до роботи. Якщо це не періодична, а постійна реакція, швидше за все її коріння знаходяться в глибокій дитячій образі.
• Гординя. У релігії така риса навіть вважається одним з найтяжчих гріхів. Тому що людина, в якій ця якість виражена дуже сильно, втрачає здатність до адекватної оцінки і правильних рішень. Така людина в підсумку приносить шкоду і оточуючим, і собі.
• Егоїзм. Це негативна риса, яка концентрує і породжує ціле безліч інших. По суті, вона може стати квінтесенцією всіх непорядних рис характеру, і, як правило, робить негативний вплив в напрямку ставлення до інших людей, тоді як по відношенню до себе суб'єктивно вважається позитивною.
• Ревнощі. Ця риса характеру пов'язана з егоїзмом і гординею, оскільки передбачає наявність почуття власництва і чинить руйнівну дію не тільки на інших, а й на себе, оскільки ревнощі - "сліпа" якість і тому здатна штовхати на дуже погані вчинки.
• Жадібність. Може мати різні форми: жадібність до слави, грошей, речей, їжі, задоволень і т.п. Штовхає людину на непорядні вчинки і викликає відторгнення оточуючих.
• Заздрість. Людина, одержима заздрістю заподіює шкоду, насамперед собі. Адже, як кажуть, заздрість - з'їдає зсередини, точить як хробак. Може принести також великий шкоду об'єкту заздрості, якщо власник такої риси наміриться якимсь способом відновити нерівновагу на свою користь.
• Жорстокість. Ця риса в будь-якій формі приносить тільки руйнування і страждання тим, на кого буде спрямована. Психологи вважають, що вона є проявом безвілля. Можна додати, що часто жорстока людина керується страхом і невпевненістю в собі.

Позитивні риси характеру

Вважається, що всі риси характеру мають свій антипод. Тому давайте подивимося, які бувають риси характеру, що є протилежними тим, які перераховані вище.

• Доброта. На відміну від злої людини, з доброю хочеться спілкуватися. Доброта має на увазі також такі риси як безкорисливість і участь. Чи не тому добрих людей так часто намагаються використати для своїх цілей ті, у кого переважають негативні риси характеру? Подумайте про це.
• Смирення. Деяким не подобається ця якість, оскільки чомусь вважається рабською. Насправді це дуже хороша риса, яка може творити дива - наприклад, зупиняти руйнівні конфлікти, зводити нанівець чвари і марне з'ясування відносин.
• Альтруїзм. Це повний антипод егоїзму. Егоїсту ніколи не зрозуміти альтруїста, а ось альтруїст зрозуміє, вислухає, простить і навіть допоможе. Дивовижна риса, яка є зникаючим видом, а даремно.
• Довіра. Мабуть, вона є найточнішим антиподом ревнощів, хоча деякі стверджують, що її антипод - любов. Але саме довіра, а не довірливість - той рятівний міст між люблячими людьми, який здатний з'єднати їх і дати істинне щастя спілкування один з одним.
• Щедрість. Якщо вона поширюється в усіх напрямках, це буде унікальна особистість. Ця риса характеру - благословення для оточуючих, і якщо вона від усього серця, то і для свого володаря.
• Доброзичливість. Незважаючи на те, що ця риса пов'язана з добротою, вона відноситься скоріше до зовнішніх проявів на відміну від заздрості, яка завжди таємна. Доброзичливість благословляє і притягує, якщо вона щира і є рисою характеру, а не показухою.
• Милосердя. Одна з найкращих рис характеру людини. Можна сміливо стверджувати, що на милосерді, як однієї з форм вселенської любові, ґрунтується цей світ. Розвиваючи цю рису, людина збагачується духовно.
• Порядність. Тут все зрозуміло. Таку якість характеру не отримаєш у спадок. Її в людині батькам треба виховувати власним прикладом.
• Оптимізм. Люди, які ніколи не сумують і радуються кожному дню. На них хочеться рівнятися і бути такими, як вони.

Домашнє завдання. Письмова характеристика образу князя з твору "Місце для дракона" Ю.Винничука. Завдання виконати до 04.05.

27.04.2020
Тема. Парадокс: дракон Грицько - поет і християнин
("Місце для дракона" Ю.Винничук)

Сподіваюсь, що вам цікаво було читати повість- казку Юрія Винничука "Місце для дракона"?

    Так. Це дуже незвична оповідь, тому що авторові вдалося знищити стереотипи, які є в пересічного читача. Адже кожен із нас упевнений, що дракон є втіленням зла, а лицар-визволитель — добра. 

       Подивіться цей буктрейлер:

Напевне ви  помітили, що добро і зло у повісті Юрія Винничука помінялися місцями: люди стали потворами, а дракон Грицько більше людина, ніж мешканці галицького князівства Люботин, де відбуваються події. 

Читаючи твір, ми розуміємо, що автор, змальовуючи персонажів, використовує алегорію. Словник дає нам таке визначення цього терміна: «Алегорія — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями». 

Змальовуючи образ князя, автор нагадує нам, якими не треба бути, а також указує на особистостей, яких треба уникати.

Розгляньте схему і зверніть увагу на проблематику твору:

Вважаю, що всі ми бачили у своєму житті й людей, схожих за характером на дракона Грицька, а також подібних до люботинського володаря чи на дбайливого пустельника. 

Мені хотілося б, щоб доля давала нам більше зустрічей із «драконами» та «пустельниками», а не з підступними «князями»!

Домашнє завдання. Перечитати повість-казку. 

Письмово скласти характеристику дракона Грицька.

22.04.2020
Тема. Юрій Винничук. "Місце для дракона" - повість-казка про сучасний світ, у якому й досі живуть "драконячі закони"

Уважно знайомимося з відео :

Домашнє завдання. Прочитати повість-казку "Місце для дракона" Ю. Винничука

15.04.2020

Тема. В. Дрозд."Білий кінь Шептало". Алегоричність образу коня Шептала

Перегляд відео до теми уроку:

Домашнє завдання.Уважно переглянути урок. Дочитати "Білий кінь Шептало" до кінця. 

13.04.2020

Тема. Володимир Дрозд. Основні відомості про письменника. "Білий кінь Шептало". Проблема свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності та мрії, людини в суспільстві, її знеособлення

Перегляд відео до теми уроку:

Оповідання "Білий кінь Шептало"(знайомство з оповіданням):

Аудіокнига "Білий кінь Шептало":

Домашнє завдання. Читати стор.177-185

06.04.2020

Тема. Образ Юлька Ващука та Стефка Вуса у творі "Шпага Славка Беркути"

Перегляд відео до уроку:

Характеристика Юлька Ващука(читаємо):

Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук неймовірно самотній. І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. Це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.

У Юлька немає внутрішнього стрижня, він загублений між історичними епохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким він потай заздрить, бо інші радіють життю. Юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважаю Славкове життя надто простим порівняно зі своїм. І цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові. 

В якомусь сенсі мені неймовірно шкода цю людину, яка заплуталася в собі, бо я його розумію. Багато неординарних талановитих підлітків помиляються, намагаючись знайти своє місце під сонцем. Єдиний шлях, як на мене, це повірити у своє обдарування. Лише тоді, згодом і навряд швидко, коли людина буде гідна спілкування з так само неординарними і талановитими, знайдуться й однодумці, й визнання у суспільстві.

Опуститися до рівня інших і розчинитися серед колективу, бути таким, як усі, – не вихід. Зробити жорстокість і зневагу своїм непробивним щитом і гострим мечем – не вихід так само. Але, певно, саме так з розумних й обдарованих виростають геніальні злочинці, які мстяться суспільству за свої не розділені думки і радощі, за свою невимовну самотність. Якщо, звісно, життя не ламає їх раніше… Чи знайде цей єдиний правильний шлях Юлько? Цю відповідь авторка залишає за кадром. Але я сподіваюся, що таки знайде.

Інший не менш цікавий персонаж – Стефко Вус.

Характеристика Стефка Вуса - цьому хлопцю не пощастило у житті, його батько випиває. У Стефки немає справжніх друзів, його виховує вулиця, поступово підштовхуючи до злочинного життя. Але важливо те, що Стефко не змальовується як хуліган і потенційний злочинець, читач бачить його внутрішній світ, самотність, співчуває і, можливо, інакше подивиться на подібних людей у своєму житті.

Щасливим Стефко був лише у дитинстві, і провідником у світ була його бабуся, яка померла. Та натомість, нині у житті хлопчика з’явилася інша подібна людина – стара вчителька, чиє тепло, і хочеться палко вірити у це, розтопить самотнє, але добре серце цієї людини. Ображена Юльком поранена сорока, яку Славко і Стефко приносять вчительці, щоб та вилікувала птаха, видужує. І тому, сподіваєшся, що ця людина зможе допомогти і Стефку знайти себе і вилікуватися від самотності і невпевненості, а найголовніше від байдужості. Бо як інакше розцінювати його поведінку, як не проявом байдужості, коли Стефко погоджується допомогти Юльку знайти тих, хто помститься Славку замість юного розумника? Світ, який раніше дарував Стефку найсмачніші яблука і говорив із хлопцем, – несправедливий і жорстокий. Чому ж цей світ має бути справедливим до Славка Беркути? Стефко пробує зупинити Юлька, хоча й невдало, і це вказує, що вогник людяності ще жевріє у його серці.

Домашнє завдання. Дочитати до кінця повість. Письмова характеристика образу Лілі Теслюк з твору "Шпага Славка Беркути"


01.04.2020

Перше квітня 

Класна робота

Тема. "Шпага Славка Беркути". Образ Славка Беркути.

На попередньому уроці я задавала вам почати читати цей твір. Давайте пригадаємо героїв твору.

Подивіться відео:

Характеристика образу Славка Беркути(читаємо):

Славко Беркута – головний позитивний персонаж повісті "Шпага Славка Беркути", Ніни Бічуя. Образ-персонаж розкривається упродовж твору, автор схвалює наполегливість Славка, його волю до життя, вміння кидати виклик хворобі і перемагати її. Його характеристика складається з наступних засібів створення образу:

Зовнішній вигляд: звичайний, пересічний семикласник, худорлявий, підтягнутий, середнього зросту із спостережливим поглядом.

Становище в соціумі: добросовісно навчається в школі, щирий товариш, відвертий і вірний у дружбі, поважає вчителів, вдячний син, батьки приділяють належну увагу його вихованню. Оточення впливає на героя позитивно.

Внутрішній світ, коло інтересів: цікавиться спелеологією, науковими відкриттями, любить читати, досліджувати; найкращий у львівській команді фехтувальник.

Ставлення до інших героїв: любить і поважає батьків, авторитетними для нього є вчитель географії та тренер; Славко симпатизує Лілі, знаходить спільну мову зі Стефком; стосунки з однокласниками будує на принципах взаєморозуміння і взаємоповаги. Конфліктує з Юльком, бо той дуже зверхній, самовпевнений, заздрісний.

Дії і вчинки заслуговують на повагу: у 8-річному віці переміг хворобу ніг, згодом став фехтувальником; допомагає батькам, співчуває мамі,виховує в собі почуття відповідальності, як у батька; дружить з Лілі; здатний на самопожертву (у 5 класі піддався на змаганнях Юлькові, щоб той став чемпіоном із шахів), любить природу.

Мова: відображає внутрішній світ, хлопець уміє послідовно викладати думки, має великий словниковий запас; проте ніколи не виправдовується, коли його звинувачують у тому, чого він не робив. Замовчує власну правду.

Завдяки цьому Славко Беркута має у свойому характери осмислення важливості моральних чеснот у житті людини, дружби та підтримки батьків. Чесність, лицарство, відвага, наполегливість, гідність, вірність, самоствердження, самореалізація.

Домашнє завдання. Читати "Шпагу Славка Беркута", ст. 143 - 176.